Ішов козак потайком (2)
До дівчини, серденько, вечірком. (2)

«Ой дівчино, відчини, (2)
Своє-моє серденько звесели!» (2)

«Ой не буду відчинять, (2)
Бо ти будеш, серденько, жартувать». (2)

«Ой не буду, не буду, (2)
Пожартую трошечки та й піду». (2)

Жартували до зорі, (2)
Поки стало виднесенько на дворі. (2)

«Ой козаче, утікай (2)
Та й на мене славоньки не пускай!» (2)

«Ой дівчино, шумить гай, (2)
Кого любиш, серденько, забувай!» (2)

«Нехай шумить, хай гуде, (2)
Кого люблю змалечку, мій буде!» (2)